Work Text:
Кожен раз коли вони залишалися на одинці, Дрім ніби приклеювався до Кросса. Та навіть при публіці вони постійно трималися за руки. Взагалі вони не торкались одне одного якимось чином тільки під час бою чи коли просто фізично були далеко одне від одного. Навіть через місяці їх стосунків він все ще не звик до цього. Не те що постійні доторки дратували Кроса, радше здавались йому дивним. Його трохи дратувало дещо інше, а саме те що уся його допомога Дріму залишалась не визнаними більш ніж тихим "Дякую" та теплим поглядом з Дрімового боку. Так цей самий погляд змушував Кросове серце танути але не коли ж наступним що робив Дрім це брав стос паперів вдвічі більший ніж той з котрим Кросс тільки що допоміг. Хоч і він захисник позитивних емоцій та божественна сутність, але ж це не означає що дев'яносто відсотків свого існування він повинен підтримувати образ ідеальності. Чому він просто не може дати Кроссу потурбуватись за нього та відпочити як слід.
— Кросс, щось не так?
Гаразд думати про такі речи коли його хлопець буквально відчуває емоції тих хто навколо під час того як він лежить на Кроссі, можливо було поганю ідеєю. Але рано чи пізно вони б поговорили про це.
— Чому ти постійно торкаєшся до мене?
— Тобі не подобається?—, Дрім почав відштовхувати себе його обличчя було трохи сумне.
— Ні, зовсім ні.—Кросс притиснув того до себе, — просто знаєш перед тим як ми почали зустрічатися ти постійно просив дозволу на обійми і обіймався зі своїми друзями і все таке. А коли ми почали зустрічатися ти почав їх ігнорувати в цьому плані натомість завжди торкаючись мене. Просто чим я особливий що ти тепер торкаєшся тільки мене?
— Тим що ти мій хлопець, звісно. — після того як Дрім відчув спантеличення він продовжив, — Розумієш, з самого початку бажання обіймів було лише моїм, бо через дотик я краще відчуваю позитивну енергію з душі, але з тим я краще відчуваю усі емоції її носія. Якщо я обіймаю когось за надто довго починаю відчувати їх відразу до мене хоч і не усвідомлену, але через наші з тобою стосунки, твоє ставлення до мене особливе та момент відрази ніколи не настає. Твоя душа завжди сповнена коханням до мене, як і моя до тебе.
Тож Дрім постійно лестився не просто так, це дало Кросові деяке розуміння але те питання не було усім що він хотів сказати, та мимо волі дещо образливі слова вийшли на зовні:
— Але ти все одно не помічаєш те що я для тебе роблю.
— От в чому справа. Звісно я помічаю, Кроссе. Не знаю що б я робив без тебе в моєму житті.
— Але усе все що ти робиш це береш більше роботи.
— Бо розумію, якщо не впораюсь то ти будеш поруч та впіймаєш мене.
— Я нервуюсь за тебе, так, тобі не потрібні ні їжа, ні відпочинок та ти можеш існували лише на позитивних емоціях мультивсесівту, але все одно…
Кросс не знав що саме він хотів цим сказати але напевно самої емоції було достатньо Дріму щоб зрозуміти.
— Ах, Кроссе хіба не через це я кохаю тебе. Твоя турбота неоцінна, але скажи но мені, що я можу дати тобі натомість?
На це питання питання Кросс не мав відповіді одразу, декілька хвилин в голові було порожньо.
— Просто не тягнися одразу за наступною справою, відпочивай хоч трохи між ними, гаразд?
—Гаразд.